ДИНАМІКА СИНДРОМУ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ
В ПРОЦЕСІ РОЗВАНТАЖУВАЛЬНО-ДІЄТИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

П.П. Кузів, Ю.І. Сливка, Н.З. Ярема, Л.В. Зоря, Л.П. Боднар,
Л.В. Наумова, Ю.Ю. Дерпак, Л.В. Радецька

ТЕРНОПІЛЬСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ІМ. І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

Вивчено динаміку синдрому ендогенної інтоксикації в процесі розвантажувально-дієтичної терапії. Показано, що характер патології визначає рівень показників ендогенної інтоксикації і детоксикаційний ефект під час лікування.

Ключові слова: ендогенна інтоксикація, розвантажувально-дієтична терапія.

Вступ. Розвантажувально-дієтична терапія (РДТ) є немедикаментозним стресогенним методом лікування, що супроводжується збільшенням вмісту продуктів катаболізму в організмі пацієнта в розвантажувальний період. Ще з початку використання цього методу в клініці спостерігали явища ендогенної інтоксикації (ЕІ), коливання вмісту білірубіну, креатиніну, сечовини, а також кетоацидоз [1, 4]. Враховуючи, що синдром ЕІ найбільш точно характеризується накопиченням середньомолекулярних пептидів (СМП) у сироватці крові пацієнтів, ми вивчали динаміку цього явища в процесі РДТ.

Методи дослідження. Досліджували 170 пацієнтів віком 32-60 років. Із захворюваннями серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба та ІХС) обстежено 88 осіб, органів дихання (хронічний обструктивний бронхіт, бронхіальна астма) – 22 пацієнти, шлунково-кишкового тракту (хронічні гастрити, холецистити, гепатити, ентероколіти) – 60. Усі хворі пройшли курс РДТ тривалістю 14-28 днів. Лабораторними критеріями ендотоксикозу були вміст СМП, що визначвся при довжині хвилі 254 і 280 нм, та еритроцитарний показник (ЕП) ЕІ [3, 6] до лікування (I), на 7-9 день (II) і в кінці розвантажувального (III) та відновного періодів (IV). Отримані дані обробляли методом варіаційної статистики.

Результати й обговорення. Характер змін показників ЕІ в пацієнтів з різноманітною терапевтичною патологією представлено в таблиці 1. До лікування спостерігали тенденцію до зростання вмісту СМП254 й СМП280 в групах кардіологічних і гастроентерологічних пацієнтів та достовірне їх збільшення в групі пульмонологічних хворих. ЕПЕІ підвищувався в 1,3 раза в кожній групі обстежуваних. У II період дослідження достовірно збільшувався вміст СМП254 і СМП280: в кардіологічних хворих – на 56 і 48 %, пульмонологічних – на 53 і 54 %, гастроентерологічних – на 57 і 60 %. Таку динаміку збільшення спостерігали і щодо ЕПЕІ. У III період вміст СМП зменшувався і лише в пульмонологічних хворих перевищував контрольні величини. ЕПЕІ залишався достовірно підвищеним. До кінця лікування спостерігалися подальшу тенденцію до зменшення фракцій СМП та ЕПЕІ.

У кардіологічних хворих вивчали вплив супровідної патології (хвороби шлунково-кишкового тракту, артрити, хронічні обструктивні захворювання легень) на рівень ЕІ в процесі лікувального голодування. У вихідному стані більш вираженою була тенденція до зростання рівня ЕІ в групі із супровідною патологією, судячи за вмістом СМП і підвищенням ЕПЕІ. У процесі голодування збільшувався вміст СМП254 і СМП280, ЕПЕІ, при цьому в групі пацієнтів без супровідної патології величини СМП і ЕПЕІ були недостовірно нижчими порівняно з групою хворих із супровідною патологією. У III період дослідження у хворих без супровідної патології спостерігали тенденцію до зменшення накопичення СМП і ЕПЕІ. На момент закінчення розвантажувального періоду не було різниці між цими групами хворих. До закінчення терміну лікування вміст СМП достовірно не відрізнявся від контрольних цифр в обох групах і мав тенденцію до зниження, порівняно з періодом до лікування, хоч рівень ЕПЕІ достовірно перевищував контрольні показники.

Порівнювали вплив характеру супровідної патології на рівень ЕІ в кардіологічних хворих. До початку лікування в пацієнтів із супровідною гастроентерологічною та ревматологічною патологіями спостерігали тенденцію до підвищення вихідного рівня СМП та ЕПЕІ. У хворих із супровідною легеневою патологією вміст СМП254 був достовірно більшим від контрольних показників на 23 %, а ЕПЕІ – на 45 %. Вміст СМП280 лише мав тенденцію до збільшення. У розвантажувальний період зростав вміст СМП254 на 103 % у пацієнтів із супровідними легеневими хворобами, на 78 % у хворих із ревма–тологічними проблемами і на 86 % при супровідній патології шлунково-кишкового тракту. Вміст СМП280 збільшувався відповідно, на 128, 102, і 96 %. ЕПЕІ мав подібну динаміку. До кінця розвантажувального періоду вміст фракцій СМП і ЕПЕІ дещо зменшувався. У кінці відновного періоду у всіх групах рівень СМП254 практично не відрізнявся від контрольного, рівень СМП280 недостовірно перевищував контрольні показники, хоча залишалася тенденція до його підвищення. ЕПЕІ знижувався, хоч у групі хворих із супровідною пульмонологічною патологією вірогідно перевищував контрольні величини на 22 %, а з ревматологічною – на 19 %. У представлених трьох групах пацієнтів явища ЕІ були найбільш вираженими при супровідній пульмонологічній і менш вираженими при поєднанні з ревматологічною і гастроентерологічною патологіями.

Таким чином, показано, що явища ЕІ проходять ряд стадій у процесі РДТ незалежно від того, яку патологію мають пацієнти. Тенденція до підвищення рівня ЕІ до лікування змінюється достовірним збільшенням вмісту СМП у сироватці крові й ЕПЕІ в II період дослідження. Наприкінці розвантажувального періоду спостерігали зниження показників, що визначалися. До кінця лікування мав місце виражений детоксикаційний ефект РДТ. Спостерігали тенденцію до більш виражених змін показників ЕІ в групах пацієнтів із пульмонологічною і гастроентерологічною патологіями, порівняно з кардіологічними хворими.

Темп збільшення вмісту СМП у розвантажувальний період був однаковим незалежно від нозології, що свідчить про однотипність реагування хворих в екстремальних умовах [1, 4]. Зростання ЕІ в процесі РДТ із наступним детоксикаційним ефектом є фізіологічним процесом, що сприяє лікувальному ефекту РДТ [2, 3, 5].

Проведено аналіз індивідуальної варіативності показників ЕІ, визначаючи відсоток хворих із підвищеним рівнем ЕІ до і після терапії. До лікування всі хворі пульмонологічного профілю (100 %) мали високий рівень ЕІ. Лише 86 % гастроентерологічних пацієнтів і 71 % кардіологічних мали лабораторні ознаки ЕІ. Після проведеного лікування кількість спостережень синдрому ЕІ серед пульмонологічних пацієнтів зменшувалася до 45 %, а серед гастроентерологічних і кардіологічних – до 30 і 35 %.

Вплив супровідної патології на прикладі кардіологічних хворих можна оцінити таким чином. Пульмонологічна і ревматологічна патології супроводжувалися наявністю ЕІ у всіх пацієнтів, а гастроентерологічна – в 78 % обстежених. Після лікування в перших двох групах відсоток пацієнтів із підвищеним рівнем ЕІ залишався високим (50 і 60 %), а в третій знижувався до величини, що не відрізнялася від показника в групі кардіологічних пацієнтів без супровідної патології (37 %).

Висновок. Характер патології визначає накопичення продуктів ЕІ до і після РДТ. У процесі лікування у всіх досліджуваних групах динаміка збільшення вмісту СМП та ЕПЕІ була однотипною. Наприкінці терапії мав місце детоксикаційний ефект, більш виражений у кардіологічних і гастроентерологічних хворих, порівняно з пульмонологічними. Характер супровідної патології впливав на динаміку синдрому ЕІ та процеси детоксикації на прикладі кардіологічної групи пацієнтів.

Таблиця 1 – Динаміка показників ендогенної інтоксикації в процесі РДТ у пацієнтів із кардіологічною (ГХ та ІХС), гастроентерологічною та пульмонологічною патологіями (M±m)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Примітка. * – зміни достовірні порівняно з показниками контрольної групи (р<0,05).

Література

1. Бебенков Г.И., Гурвич В.Б., Заиров Г.К., Николаев Ю.С. Медико-биологические основы разгрузочно-диетической терапии психических больных. – Ташкент; Москва: Медицина, 1981. –117 с.

2. Беляков Н.А. Энтеросорбция. – Л.: Центрсорбтех, 1991. – 330 с.

3. Габриелян Н.И., Дмитриев А.А., Севастьянова О.А. Средние молекулярные пептиды и уровень эндогенной интоксикации у реанимационных больных // Анестезиол. и реаним. – 1985. – № 1. – С. 36-38.

4. Гнатюк М.С., Корсак В.І., Гнатюк Р.М. Ентеросорбенти в клінічній та профілактичній медицині. – Луцьк: Надстир'я, 1995. – 129 с.

5. Парфенкова Г.А., Чернядьева И.Ф., Ситина В.К. Средние молекулы – маркер эндогенной интоксикации (обзор литературы) // Врач. дело. – 1987. – № 4. – С. 72-77.

6. Тогабаев А.А., Кургузкин А.В., Рикун И.В. Способ диагностики эндогенной интоксикации // Лаб. дело. – 1988. – № 9. – С. 22-24.

ДИНАМИКА СИНДРОМА ЭНДОГЕННОЙ ИНТОКСИКАЦИИ В ПРОЦЕССЕ РАЗГРУЗОЧНО-ДИЕТИЧЕСКОЙ ТЕРАПИИ

П.П. Кузив, Ю.И. Сливка, Н.З. Ярема, Л.В. Зоря, Л.П. Боднар,

Л.В. Наумова, Ю.Ю. Дерпак, Л.В. Радецкая

ТЕРНОПОЛЬСКАЯ ГОСУДАРСТВЕННАЯ МЕДИЦИНСКАЯ АКАДЕМИЯ ИМ. И.Я. ГОРБАЧЕВСКОГО

Резюме

Изучено динамику синдрома эндогенной интоксикации в процессе разгрузочно-диетической терапии. Показано, что характер патологии определяет уровень эндогенной интоксикации и детоксикационный эффект лечения.

Ключевые слова: эндогенная интоксикация, разгрузочно-диетическая терапия.

 

 

DYNAMICS OF ENDOGENOUS INTOXICATION SYNDROME DURING
fasting THERAPY

P.P. Kuziv, Yu.I. Slyvka, N.Z. Yarema, L.V. Zorya, L.P. Bodnar,
L.V. Naumova, Yu.Yu. Derpak, L.V. Radetska

TERNOPIL STATE MEDICAL ACADEMY BY I. Ya. HORBACHEVSKY

Summary

Dinamics of endogenous intoxication syndrome in process of fasting therapy has been studied. Pathology character was shown to determine level of endogenous intoxication indices and detoxication effect during the treatment.

Key words: endogenous intoxication, fasting therapy.